Новина: Національні спільноти України - ресурс або тягар!

Україна завжди була державою, силу якої формували різні культури, традиції та історичні долі. Представники національних спільнот століттями жили на українській землі, розбудовували міста, розвивали економіку, освіту й культуру, захищали країну та разом з усім народом творили її майбутнє.
Сьогодні, коли Україна бореться за незалежність, територіальну цілісність і право самостійно визначати свою долю, значення національних спільнот набуває особливої ваги. Однак державне ставлення до них усе ще нерідко обмежується надто вузьким сприйняттям: як носіїв фольклору, традицій, мови та нематеріальної культурної спадщини.
Безумовно, збереження культурної ідентичності є важливим.
Але національні спільноти — це значно більше, ніж фестивалі, народні костюми, обряди й пам’ятні дати. Це живі міжнародні зв’язки, суспільна дипломатія, довіра між народами та можливості для підтримки України за кордоном.

Національні спільноти як міст між Україною та світом

Кожна організована національна спільнота України має природні зв’язки з державами історичного походження, їхніми громадськими організаціями, муніципалітетами, університетами, бізнесом, культурними установами та представниками діаспори.
Ці зв’язки неможливо створити адміністративним рішенням. Вони формуються десятиліттями на основі спільної мови, родинних історій, культурної близькості та особистої довіри.
Саме тому національні спільноти здатні відкривати для України двері там, де офіційні інструменти держави потребують значно більше часу й зусиль.
Вони можуть сприяти міжнародній солідарності, залученню гуманітарної допомоги, підтримці українських громадян за кордоном, налагодженню партнерства між громадами, реалізації освітніх і культурних програм, майбутньому відновленню постраждалих територій.
Під час війни ці можливості мають не символічне, а цілком практичне значення.

Досвід греків України: єдність, що виходить за межі кордонів

Федерація грецьких товариств України є прикладом того, наскільки широкою може бути суспільна роль організації, яка об’єднує національну спільноту.
Греки України — невіддільна частина українського суспільства. Їхня історія тісно пов’язана з різними регіонами України, Одесою, Ніжином, Приазов’ям, Маріуполем та іншими регіонами нашої держави. Повномасштабна війна особливо боляче вдарила по грецькій спільноті: багато родин були змушені покинути свої домівки, а осередки культурного та громадського життя опинилися під окупацією або були зруйновані.
У Маріуполі Федерація втратила приміщення, офіс і Грецький культурний центр — простір, який роками об’єднував людей та допомагав зберігати еллінську спадщину в Україні.

Проте навіть після цих втрат наша робота не припинилася.

Федерація підтримує зв’язки з партнерами у Греції та на Кіпрі, співпрацює з українською діаспорою, громадськими організаціями, представниками місцевого самоврядування, освітніми установами та небайдужими громадянами.
Ці контакти важливі не лише для українців грецького походження. Вони допомагають підтримувати ширше українське представництво за кордоном, доносити правду про російську агресію, захищати інтереси України та шукати можливості допомоги нашим людям.
Фактично йдеться про постійний канал суспільної дипломатії, що поєднує українські громади, грецьке суспільство, українську діаспору та міжнародних партнерів.

Аналогічний потенціал мають і представники інших національних спільнот України. Разом вони утворюють широку мережу міжнародної підтримки, значення якої держава поки що не використовує повною мірою.

Чому державі необхідно змінити підхід

Громадські спілки, які об’єднують представників національних спільнот у різних регіонах України, не можна розглядати лише як звичайні громадські організації, діяльність яких зводиться до проведення культурних заходів.
Їх необхідно сприймати як партнерів держави у питаннях суспільної єдності, міжнародної комунікації, підтримки громадян за кордоном, протидії дезінформації та розбудови довгострокових відносин із дружніми країнами.
Для цього потрібна не формальна увага, а системна державна політика.
Потрібен постійний діалог з організаціями національних спільнот. Потрібні механізми підтримки їхньої діяльності, зокрема тих структур, які через війну втратили свої офіси, ресурси та можливість працювати у звичних умовах. Потрібне залучення представників національних спільнот до міжнародних, гуманітарних і відновлювальних програм.
Нарешті, потрібне розуміння: збереження таких організацій — це не приватна справа окремої спільноти, а питання національної стійкості України.

Питання до Державної служби України з етнополітики та свободи совісті

Сьогодні важко не помітити, що потенціал громадських об’єднань національних спільнот недостатньо враховується у роботі Державної служби України з етнополітики та свободи совісті.
Йдеться не про заперечення важливості роботи цієї установи, а про необхідність чесно оцінити, чи відповідають її підходи викликам воєнного часу.
На практиці представники національних спільнот часто не бачать належної системної підтримки всеукраїнських громадських спілок, достатньої уваги до їхніх міжнародних контактів та реальних механізмів включення у державні програми.
Особливо тривожно це виглядає щодо організацій, які об’єднують громади з тимчасово окупованих і постраждалих територій. Втративши майно, офіси та звичні джерела підтримки, вони продовжують працювати переважно завдяки власним зусиллям, міжнародним контактам і відданості своїх членів.
Такий стан справ потребує перегляду.
Державна політика у сфері етнополітики не повинна обмежуватися звітністю, формальними заходами чи декларативними заявами про культурне різноманіття. Вона має створювати умови, за яких національні спільноти стають повноцінними учасниками зміцнення держави.
Якщо цей ресурс залишається поза увагою, Україна втрачає не лише можливості культурного розвитку. Вона втрачає додаткові канали міжнародної підтримки, суспільної дипломатії та об’єднання своїх громадян незалежно від місця їхнього перебування.

Заклик до Офісу Президента України та органів державної влади

Формування національної політики починається з Офісу Президента України, Кабінету Міністрів України та інших відповідальних державних інституцій які повинні приділити належну увагу ефективності державної політики щодо національних спільнот і в межах своїх повноважень сприяти її переосмисленню.
Необхідно оцінити, наскільки діяльність Державної служби України з етнополітики та свободи совісті відповідає сучасним потребам національних спільнот, викликам війни та стратегічним інтересам держави.
Особливо важливими є:
- формування постійного діалогу між державою та всеукраїнськими об’єднаннями національних спільнот;
- запровадження дієвих механізмів організаційної та фінансової підтримки громадських спілок, які втратили ресурси внаслідок війни;
- залучення національних спільнот до міжнародної співпраці, суспільної дипломатії та допомоги українцям за кордоном;
- підтримка зв’язків між українськими громадами, діаспорою та державами історичного походження;
- участь представників національних спільнот у програмах відновлення України та повернення громад до повноцінного життя.
Національні спільноти — це не периферія українського суспільства. Це його невіддільна частина, його міжнародний голос і додатковий ресурс стійкості.

Греки України, як і представники інших спільнот, доводять: можна берегти власну ідентичність і водночас беззастережно служити своїй державі.

Сильна Україна — це країна, яка бачить цінність кожної своєї спільноти. Країна, яка не просто говорить про єдність у різноманітті, а перетворює це різноманіття на силу, міжнародну підтримку й спільну відповідальність за майбутнє.

Степан Махсма
Голова Федерації грецьких товариств України